Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 – Навчатись. Ну, це ж добре: коли щось в бізнесі не виходить, піду я повчусь. – А кого ти збираєшся розвивати і для чого? – Боже, ти як з Верховної Ради. – Реально як собака за салютом, за знаннями. – Так, ладно, я вашу ваніль розбавлю зараз. – А можна я підніму руку? – В який момент я мушу зрозуміти, що задофіга бігаю вчитися? [музика]
Андрій Сусленко: Усім привіт! Ви слухаєте та дивитесь проєкт «Коучеварка». Це третій випуск. Як завжди, ваші хости сьогодні: Юрій Козій, Віктор Дубровін, Ігор Солодов та я, Андрій Сусленко. Сьогоднішня тема така: для чого лідеру розвиватися і як у розвитку може допомогти, наприклад, коучинг. Модератором сьогоднішньої нашої зустрічі є Юра Козій. Юрчик, привіт, передаю тобі.
Юрій Козій: Дякую, Андрій. Дякую,
00:56 Ігорю, Віктор, шановні глядачі. Натискайте лайк, дзвіночок. – Ти як з Верховної Ради реально. – [нерозбірливо] поруч бульвар, Верховна Рада. – Я звітую. Слухайте, тема в нас, чесно кажучи, така супер очевидна, і, по-моєму, Андрій навіть вже в своєму відкритті того подкасту розповідав відповідь на це запитання: для чого лідеру розвиватися і як це може помогти коучинг. Давайте пройдемо… – У мене є питання до теми, як завжди. Давайте інший кут знайдемо. Те, що я бачу у клієнтів часто: ми так взяли тему, побігли кудись, чого, для чого, що ми там хочемо. І розвиток лідерів… Два моменти хочу сказати, чому вона мені не подобається, ця тема. Тому що, наприклад,
01:51 перше, що я бачу, – це об'єктивізація. Для мене лідер – це суб'єкт. Він знає, що йому робити, і він робить з чимось чи з кимось. А тут хтось приходить і каже: «А зараз ми будемо робити з тобою». І вгадайте що? Більшість лідерів, яких я знаю, їм це не те що не подобається, це їх бісить просто, тому що вони люблять впливати, вони люблять контролювати, вони мають і хочуть зберегти свій статус певний, а тут не ясно, що він пропонує. Це номер один. Номер два – це те, що йде, знаєте, як кажуть… А що от недостатньо в темі «розвиток лідерів»? От мені здається, що треба додати ще «у промислових масштабах». Тому що є таке певне узагальнення: давайте ми візьмемо і всіх будемо там, як завод, будувати. Лідер для мене – це часто особистість, це яскрава ідентичність, це візія, це певні парадокси, це дуже якась складна людина, це непроста людина. І тут взяти і зробити з усіх… От два пункти поки що, там є ще, можливо, ви додасте. – Слухай, Ігор, хочу продовжити. Класний
03:12 початок. Але штука в чому: що, на мою думку, здається, що це не те що хтось приходить і починає змінювати. Це ж зсередини з'являється якийсь потяг, якесь бажання: що «та щось не працює», або «я щось не вмію», або «щось, бляха, не так, як я собі гадав». І це, в моєму розумінні, відбувається дискваліфікація тебе реальністю чи зовнішніми факторами. І це зовні йде, а що ж з ним робити? І ти ходиш до того моменту, поки вже не можеш терпіти: або відносно себе, або відносно бізнесу. Тому тут я не погоджуюсь з темою, що це хтось приходить і розказує. – А от [нерозбірливо]. Тому що, якщо у тебе такі клієнти, я тобі скажу, що це просто дуже чудово, що вони такі. Подарунок, це подарунок. Так. Тому що те, що я чую від своїх клієнтів, вони кажуть: «Слухайте, а як зробити так, щоб наші лідери взагалі зрозуміли, що вони не генії, що їм треба розвиток, що їм треба навчатися, щоб в них був будь-який запит? Тому що ми робимо це: і [нерозбірливо], і MBA, і коучинг, і [нерозбірливо], тренінги, семінари,
04:30 а вони кажуть: «Ну, давайте, там мотивуйте нас, там танцюйте біля нас, ми самі знаємо, що робити»». І в цілому я розумію чому. – Слухай, я до чогось… Мені здається, ти прикольну штуку сказав, і Юра, те, що казав: те, що буває в сесіях: «Зробіть, будь ласка, щось з ними, бо вони щось не [нерозбірливо]». А тут же штука в тому, що, Ігор, ти казав: це суб'єктний чи об'єктний підхід. Бо якщо ми дивимось на лідера, то в нього більш такий свідомий підхід, і він тоді думає: треба з ними щось зробити. Але до них він підходить саме суб'єктно. І поки ти не зрозумієш цю об'єктність людей… Лідерів, які є з тобою, вони трошки нижче, але задача – стати з ними на один рівень і створити умови, щоб вони залучилися і захотілося розвиватись, а не тягнути їх смичком кудись вперед. – Я в такому разі скажу так, що мені подобається Ігорів інший кут. Чому? Тому що, коли я міркував про розвиток, я подумав: як же добре, що багатьом людям він не потрібен. Ну, принаймні з мого досвіду, як я це бачив. Він буде… Давай так: intentional розвиток і [нерозбірливо]. Розвиток з інтенцією може бути не потрібен багатьом. Розвиток без інтенції, де система, зовнішні
05:51 обставини спонукають, ти мусиш (це можна назвати заради, в дуже сильному перебільшенні, заради професійного виживання, ще якогось) – [нерозбірливо]. Тому я ці речі для себе розділяю. Я міркував, наскільки багато людей в цілому в нашій великій системі… Я думаю, що система в цілому спеціально так створена (і книжки про це пишуть) для того, щоб було достатньо людей, які мають інтенцію розвиватися, і достатньо, які не мають інтенції розвиватися. І всі щасливі. Ну, або окей, можливо, ці нещасливі, але рівень усвідомленості себе може відрізнятися. І тут ця приказка про те… Окей, вона, можливо, певним чином звужує поле думок, але anyway: «Якщо мало знаєш, краще спиш». Знаєш, такі всякі штуки. Навіть якщо вони з'явилися, такі приказки, чисто для того, щоб там зміфологізувати певні контексти, [нерозбірливо], я бачу в людей, які були… є, ну (це ж порівняння буде обов'язково), щасливішими, наприклад, ніж я в різні моменти життя, маючи свій світ, в якому він прекрасний. І це я ж ззовні оцінюю: розвиваєшся чи ні, розумієш? Тобто тут вообще це все не просто, дуже. І коли я готувався, думав: окей,
07:09 думки, які хочу з вами поговорити сьогодні, у нас стосуються того: ладно, зрозуміло, що якщо це intentional розвиток, то є способів багато: [нерозбірливо], тренер. Ключова річ моя – усвідомлення, що мені це потрібно. І тут є багато причин чому: я або від чогось тікаю, може, або я до чогось іду. Ну, наприклад, з комфорт-зони вилітаю, і мені валідація від когось потрібна. Ну, до прикладу. Або навпаки. А друга тема, яку я готовий поговорити: це чому не треба розвиватися? В який момент треба зупинитись? І цю штуку, мені здається, у нас настільки зараз growth [нерозбірливо] culture: «Боже, розвивайся, давай!» [нерозбірливо] – Вона нікуди не ділась вже чотири роки. – Я би її почав. – Вже дякую, давай з цього і почнемо. Тому що «навіщо розвиватись» ми ще встигнемо сьогодні поговорити, ми точно то не пропустимо. Так. Але я інколи помічаю такий антипатерн, який називаю в клієнтів «over-education», так, таке надмірне навчання. Як воно може проявлятись? Там запрошують мене як консультанта: «А подивись на нашу компанію, у нас тут несуться якісь амбітні результати, ну, щось не дуже виходить, напевно, потрібна, не знаю, там фасилітація чи ще щось».
08:26 Я починаю дивитися, ми починаємо працювати, і тут клієнт каже: «До речі, я тут паралельно ще одного консультанта там з якогось системного розвитку запрошую, вони там в паралель будуть працювати». Кажу: «Так, стоп, ми ще ж з тобою толком і альянс не побудували, так, тільки починаємо до чогось доходити, тут ще одного консультанта паралельно, ти ще їдеш на якийсь тренінг і ще плануєш якусь [нерозбірливо]». Так що ви думаєте на тему, як зрозуміти оцей баланс? Типу, так, це з одної сторони: є люди, які over-education займаються. З іншої сторони спектра є люди, які кажуть: «Ми вчимося на практиці. Тобто наша робота, вона і так достатньо розвиваюча, як ти кажеш, Андрій, зовнішній контекст нас стимулює, і нам додатково якесь навчання – нема часу, треба ліс пиляти». Там хочеться від вас почути ваші думки. – [нерозбірливо] не треба взагалі розвивати лідерів, тому що підприємництво якесь там, воно там: схеми-шмеми, зв'язки, [нерозбірливо]. І там для того, щоб бізнес розвивався, чи були гроші, чи взагалі все було, там не треба розвиток лідера. Там має бути розвиток лояльності співробітників до керівництва. І це якраз таке радянське…
09:48 Союз, Радянська Україна. І тут якраз очень можна подивитися просто. А от ми говоримо про цю тему, то треба дивитися, в якій Україні. Ти зараз згадав про дві, я згадав про третю, є ще… І я пам'ятаю, коли у тебе… просто для антиприкладу: у мене була ситуація, коли я кажу: «Я бачу можливості для вас, що можна зробити». Це вони кажуть: «А кого ти збираєшся розвивати і для чого?» Тому що там не потрібно це. Тобто тут вже питання тоді твого ідеального клієнта, та, що це просто не твій клієнт. [музика] – Класна тема, мені подобається формулювання. Бо зараз якийсь настільки… багато інформації, настільки перенасичені можливості з розвитку, з навчання, з отримання інформації, що вони накопичуються якимось комом і лежать як непотріб. Ну, тобто зараз начебто гонка за наявністю знань, мати доступ до них, а не з використанням. І те, що ти казав: не
11:06 відходячи… навчання не відходячи від процесу. І для мене сучасне навчання – це про процес і про задачі, з якими зараз стикаємося. І все це навчання і розвиток, вони мають бути інтегровані в поточні вирішення поточних задач. І це важливо, щоб я зробив, дізнався і застосував вже на практиці. Бо, як то кажуть, знати і не робити – все одно що не знати; вміти і не робити – все одно що не вміти. І це ж саме відносно знань: багато чого знають, а скільки використовують? Дуже мало. Тому я підходжу до цього більш свідомо з точки зору: а чого зараз нам не вистачає? Мені особисто, чи нам як команді, чи нам як організації, щоб зробити крок вперед? І це чисто в прикладному форматі, да. Тому я дивлюсь з точки зору: да, забагато всього, але накопичення курсів там на Coursera, [нерозбірливо] чи десь ще – це ні до чого не веде. Питання в тому, наскільки ти конвертуєш це в конкретні навички і в конкретні зміни, в те, щоб робити речі по-іншому. Оця штука. А [нерозбірливо] те, що ти казав, що багато консультантів набирають:
12:27 з точки зору як консультанта, коуча, я розумію, ну, це не дуже коректно. Ну, навіщо ж? Треба сфокусуватися послідовно, якось подумати, усвідомити, задизайнити. Але я пам'ятаю себе, коли я був керуючим партнером: ти навалюєш, давайте все, що є, що я можу собі дозволити. Бо ти начебто знаєш, об інших людей з зовнішнього світу обточуєш себе. Скоріше наче більше цих наждаків тебе труть, і ти отримуєш більше зворотного зв'язку і тим самим економиш час. Тому з точки зору зсередини, чому так робиться, я розумію. Але з точки зору, чи правильно… Ну, мабуть, зараз би рекомендував: неправильно. Але сам так робив. – Слухай, ну, одне діло, якщо в тебе консультанти різнопланові: хтось тобі робочий процес допомагає оптимізувати, хтось по стратегіях продажу. Так, це інші, зовсім не поєднувані речі, і це я можу допустити. Але якщо обидва консультанти допомагають тобі системну роботу вибудувати, то ти можеш закручуватись, Юрій. – Але якщо ми не зрозуміємо ту альтернативну вигоду, яку отримують власники, замовники (те, що говорив Віктор), ми нічого з цього… ну, ми нічого не зробимо. – Ну, на практиці, на практиці, коли я попадаю в такі ситуації, воно
13:44 закінчується війнами консультантів. Тобто на фоні [нерозбірливо] організації від ускладненої динаміки між консультантами, де один починає просто іншого витісняти, ну, або інший першого. – У мене був досвід, коли навмисно банкрутували підприємство. І там якраз це було дуже-дуже доречно, що саме війна консультантів. – А як це спрацювало? – Ну, тому що: «Бачите, ми зробили все для того, щоб зберегти підприємство, ні, не змогли зробити». І от ми маємо зробити те, що… вибачте, ми маємо зробити. Але це була таємна стратегія, про це ніхто не знав. – Про over-education декілька слів скажу, або under-education. В мене є досвід такий, і я [нерозбірливо]. Ну, дивись, те, що можна
14:40 назвати under-educated в контексті leadership growth, от, типу лідерського розвитку, як ми його вчотирьох, я уявляю, розуміємо, і наша, яку ми вже бачимо… Розпочну з over-educated. І мій досвід такий, що мені було непросто в таких, в таких професійних стосунках. І в конкретно мені це що саме було: постійне відчуття, що ці люди, бо ця людина хоче проявити, що вона знає, це краще знає. Як сказав Вітя: чому ж воно цього не зробили до цього, хоча вони все це знають? І тоді моя думка тут така, що завжди будуть, і це прекрасно, і точно, всі власники багато в якихось аспектах значно цікавіші, і розумніші, глибші, [нерозбірливо], з досвідом, ніж я. Іноді турбуюсь про це. Окей, вот. Але [нерозбірливо] в моєму досвіді, те, що бачу: це якраз те, щоб бути дзеркалом і прямо казати (те, що Юра сказав), прямо казати про те, що, ну, окей… І Вітя, типу: ви ж руку тягнете, просите про щось, але питання: що вони просять? Вони ж
15:59 можуть просити декілька речей. Наприклад, валідуватися завдяки тобі, да: «Я ж красавчик», «я ж красотка, я вже це знаю», або «ми це вже знаємо». Може бути ще й політична історія, в якій я не той потрібний консультант. І хороший спосіб, а якщо я ще не [нерозбірливо], я ще не помічу цього, один зі способів – це ще якби цей, хто підходить більше конкретно мені потім, завести, да, політичні ігри, які, наприклад… Питання взагалі про владу – круте дуже. Так, взагалі розвиток для мене, наприклад, персонально, якщо говорити, і метафізично, і холістично: я просто хочу більше бачити в світі, і я хочу його розуміти краще, бо я люблю так жити. Але я при цьому хочу більше влади, хочу відчувати, що начебто я завдяки цьому… І нормально, що ті, хто нас беруть в системи для допомоги як консультантів, вони, особливо в цих позиціях, вони теж хочуть цієї влади. І треба нам розуміти цей принцип роботи влади. Але тема ця, я б її пізніше обов'язково обговорював. Про under-educated: тут досвід дуже різниться.
17:19 Якщо я невдало знаходжу [нерозбірливо] або розуміння, як до людини, яка повірила, спробувала на розвиток іти, на зміни, але я мову не знаходжу (що для мене в цьому рідкість, але так бувало), або методи, які я обираю, вони short-term можуть давати ефект, але я не бачу, що вони long-term навіть закріплюються, – такий досвід в мене був. І тут я думаю, що я беру на себе частину відповідальності. Вот, крапка. Друга частина: це дуже відкриті under-educated лідери, [нерозбірливо], успішні в своїй роботі, дуже відкриті до того, щоби спробувати по-новому, але в самій роботі змін, звичайно ж, повільні. Ну, бо це нормально. Вот. Ось такий поки в мене є фідбек. – А можна я підніму руку? – Дуже. – Вітя, кажу, Ігор, ти просто топ. – Дякую. У мене просто вчора запитав у читачів своїх у Фейсбуці, що у нас буде «Коучеварка» третя, і що вони хочуть додати. І, знаєте, вони сказали: «А коли вже треба лідеру зрозуміти, що треба припинити навчатися? Тому що це, можливо, схоже на залежність, і треба до терапевта». Тому що, можливо, це якраз те, що він намагається отримати, і [нерозбірливо]
18:39 ніяк не може закрити цим навчанням. Тому що, можливо, це не зовнішнє щось, всередині. Те, що я… і просто от мені хочеться, от це, знаєш, просто як до того, те, що ти це сказав, додати. – Слухай, класна думка. Вона в мене з'явилася трошки раніше, про захоплення чимось: коли ти там лідер чи не лідер, ти чимось захоплюєшся, в тебе це… тобі цікаво, це легко виходить, є можливість. І це за замовчуванням наче скочуєшся туди, як в дефолт-мод. Ну, тобто не знаєш, що робити: іди вчись. Не експериментуєш, а йдеш вчишся. Я, коли був управлінцем, в мене була така штука: я прямо «о, треба, така програма, така, туди піду, туди». І що? І потім я зрозумів: так, по-перше, половина не потрібна була. Я в якомусь состоянии аффекта пішов на це навчання. Ось. І це важливо розуміти: те, що я казав про свідомий розвиток. А чого мені зараз не вистачає, і в чому мені треба прокачатися і стати кращим? І це питання від своєї нагальної проблематики тут і зараз. [музика]
19:58 – То мені нагадало також одного клієнта, і ми так те назвали з ним: що навчання – це його копінгова стратегія. Коли щось в бізнесі не виходить – піду я повчусь. І воно, коли ти сказав «дефолт-мод», там воно мені відгукнулося: що це насправді такий самий простий, зрозумілий і, типу, як безпечний спосіб для топменеджера. Тобто щось не виходить – піду повчусь. Так. Хоча ми знаємо, що коучинг помагає ефективніше ті ж результати навчання, наприклад, задіяти на практиці, так, чи пропрацювати якісь свої ментальні блоки, чи сліпі зони, де ти не бачиш. Но коучинг все ще не такий популярний, як навчання, так, хоча і більш дієвий, будем відверті. Так от, на питання Ігоря було про терапевта. Поділюсь своїм досвідом зі своїм терапевтом на ту тему. Працюю з клієнтом в коучингу, він каже: «Юрій, я розумію, давно хотів до терапевта піти, а ти мені пояснив різницю. Я думаю, що, може, є в тебе терапевт, я от хочу спробувати такий». Ну, клас, я з ним пораджусь, з терапевтом, якого я тобі хочу порадити. І в общем, все склалося у них. От. І я з цим терапевтом обговорюю: «[нерозбірливо] не проти, якщо я тобі там буду клієнтів радити, з якими я в коучингу?» Він каже: «Та це взагалі зараз не проблема. Я в часи війни…
21:16 таке буває, що до мене з коучингу приходять. А я, в свою чергу, деяким своїм клієнтам по їх запитах рекомендую психіатра». Тобто така [нерозбірливо] динаміка в більш серйозну, глибоку роботу під час війни, це теж треба враховувати. Тому скоріше і складно уявити, як людина, якщо в неї навчання – це така копінгова стратегія, переключиться в терапію. Но через коучинг – може. Ну, знову ж таки, діло добровільне, ти ж не примусиш. – Слухайте, я хочу додати там і до твоєї думки, і те, що Ігор говорив. Тут є така історія, знаєш, в чому пастку я бачу багатьох програм навчання? Що, по-перше, це більш соціально прийнятна модель розвитку. Ну, типу: навчатись – ну, це ж добре. Ну, типу, хто скаже, що це погано? Ну, ти ж молодець, яка людина, щось там прагне. Це з одного боку. Ну, тобто середовище, воно сприяє, що це найбільш легкий, зрозумілий і комфортний. З точки зору ефективності тут є питаннячко. І те, що ми казали, чому люди не хочуть, не готові йти в коучинг, окрім того, що вони не розуміють: бо це
22:36 складно, тут треба працювати, і треба щось дійсно змінювати, а не [нерозбірливо]. А страшно-складно – із тих, хто знає, що це таке. А хто не знає, то просто страшно. Слухай, а друга штука, що, знаєш, коли люди йдуть навчатися, там створюються певні кола, ком'юніті, знаєш, там, ну, випускники, там якісь там клуби. І там ти знаходиш собі подібних, з якими тобі дуже комфортно. Але, на мою думку, воно збільшує геп між тобою і командою, і ти думаєш: «Та про що з ними взагалі можна працювати?» І розуміти: треба їх замінити, да. Тобто це замість того, щоб допомагати, воно трошки може створювати геп. Бо я багато зустрічав випускників MBA, які кажуть: «Та я не хочу…» І кожна тусовка з випускниками – це таке бажане івент, бо ти там на одній хвилі, там все-таки спілкування, клас. А там вони ж не навчаються, бо вони фігачать, чувак, конечно. Ось. І оце велика пастка, яку я помічаю в навчальних програмах, таких великих. – Окей. – Андрій. – Маю сказати зі свого досвіду, значить. Як Ігор… ні, Ігор, можливо, теж, так
23:55 як і Вітя в останньому коментарі згадував себе, в тому числі, який, будучи в leadership position, біг розвиватися всюди. Я, лідер ще [нерозбірливо], всі курси, які тільки можна, [нерозбірливо]. Тому що я… по-перше, окей, тут треба чесно сказати, що і можливість така була, і курси такі були, не просто курси, а [нерозбірливо], які створювалися, фантастичні. І компанія це все оплачувала. А я відчував, що я принесу так більше value. І, звичайно, свій власний інтерес, я теж такий [нерозбірливо]. Ну, типу: прикольно, можна і тут [нерозбірливо], і тут [нерозбірливо]. Але я мушу вам сказати: як я інтегрую ці знання – оце важливе запитання. Тобто цей же over-education, я просто не встигав його інтегрувати. І для мене виявилось, що частиною цього досвіду навчання було просто сам досвід навчання: типу бути з цими людьми, бувати там, постити фейсбучок про це, мати [нерозбірливо] всередині організації. Звісно, ще частина звідти бралася, інтегрувалася в мене і як професійна (тоді це була комунікація, наприклад, стратегічна, внутрішня), безумовно, там був розвиток. Але при цьому [нерозбірливо] уже був достатній для того, щоб можна було скіпати більше з цих навчань. Мені потрібна була валідація, що я нормальний,
25:13 вообще-то. І я такий сиджу на деяких парах, думаю: «Можна я вам розкажу?» Хотілось би. І тоді виходить, що, ну, це для мене вже [нерозбірливо] було для впевненості в собі, що є цінним для лідера, я вважаю. І для мене це було цінним. При цьому скажу чесно, що 40%, напевно, це ефективна якість з мого досвіду. Але це конкретний досвід. Далі, щодо того, якщо порівнюватися з терапією, я не порівнював, це просто… Окей, порівнювати не треба. «В який момент я можу зрозуміти, що задофіга бігаю вчитися?» Сподобалося, Юра, як ти сказав, що це копінгова стратегія може бути. І в мене є клієнти, були, точніше, які і завершили і побігли на навчання, причому такі серйозні, не завершивши наш спільний шлях. Я тут завжди, звичайно, я частину собі залишаю відповідальності за це, міркую про це. Чому? Як і я теж вистрибував в якісь моменти із коучингу, біг на навчання. Я думаю, що це речі дуже індивідуальні, коли причини які, тому… Але точно вони, як то стається, спосіб саботажу, втекти в звичний спосіб, так, в звичну зону, звичний
26:31 спосіб, так. А інтегрувати той досвід як? Розумієш, це хороше питання. Тому будь-яка зміна лідера, вона вимагає інтеграції. Потім, я думаю, ми не будемо навіть, напевно, сильно обговорювати про те, що коучинг – це саме і є інструмент для того, щоб допомогти знання перевести в навички, звички. – Так. Ну, відповідаючи на Ігореве запитання про цю межу між навчанням і терапією, я б попробував так, хоч мене хтось [нерозбірливо] може назвати, трошки мапінг зробити на вік лідера. Так, дуже… є такий milestone, 28 років називається, в бізнес-світі. Тобто менше 28 років тебе не візьмуть на MBA-програми. Тобто якщо ти раптом подаєшся, ти молодший, тебе будуть дуже ретельно перевіряти: може, ти якийсь unicorn, і таке інше. Але сам рівень зрілості
27:26 людини ще не здатен стати управлінцем в 28, так. MBA – це все-таки для управлінців. Я не говорю зараз про Штати, де на MBA беруть зразу після випуску. І моє спостереження там за лідерами з мого життя, так, і за собою в тому числі: що до 28 ми вивчаємо хард-навички, не знаю, комунікацію, управління проєктами, так. І вони дійсно нас качають по кар'єрі, вони дають нам, молодим менеджерам, все необхідне, щоб виконувати свої задачі менеджерів нижчого рівня, так. В 28 вже нас цікавлять якісь більш трошки просунуті речі, вже і софти, а не тільки харди. А років, напевно, в 35, коли ми вже, ну, по
28:21 суті, наша крива, що по софтах, що по хардах, крива навчання вона вже така майже флет. Тобто кожне наступне навчання додає дуже небагато, так, до нашого загалом [нерозбірливо]. Ми скоріше… Ми виходимо з тренінгу і кажемо: «Ну, в принципі, нічого нового. Да, то есть я то всьо і так знав, просто нагадав оці всі [нерозбірливо]», так. І насправді в цьому віці це вже можна, такий [нерозбірливо], чи такий вищий середній менеджер, 35+, їх вже починають цікавити те, що називається метанавички: там автентичність, емпатія, що там ще помагає, [нерозбірливо], так, все, що стосується просунутого емоційного інтелекту, так. І ті речі, їх, звичайно, можна на тренінгу почути і зрозуміти, як це, і, може, навіть з кимось в парах, в трійках попробувати. Но реально пропрацювання цих речей, вона найкраще пропрацьовується в терапії, ну, чи в коучингу, там залежно від спеціаліста, від формату вашої роботи. Тому, коли ти питаєш, мені здається, що там до 30 років можна і виїжджати за рахунок
29:38 хардів, софтів. А от коли йдеться вже про якусь таку глибинну взаємодію, системні стосунки з своїми peers, а не тільки підлеглими, так, можливість впливу на [нерозбірливо], на керівництво, [нерозбірливо] можливість ось системного [нерозбірливо] в організації, то це все через оці метанавички, які ти мусиш знати. Хто ти є – це вправа постійна. Давай, Віктор, бачив, вже хоче покласти свої два центи. – Мені просто метафора згадалась про те, що кажеш. Я, чесно кажучи, ну, не у всій штуці, що ти сказав, згоден відносно віку. Да, бо є дуже інтенсивні кар'єри, і там дійсно запит створюється раніше. Але те, що чим далі ти просуваєшся, тим більш свідомий і більш глибший в тебе запит. Бо це історія, коли ти фігачиш: ну, спочатку ти в состоянии аффекта біжиш, там щось новий досвід, досягнення, па-па. Потім ти зупиняєшся, трошки бензину поменше, і ти такий: «Так, куди це я 10 років вбіг? А це навіщо взагалі було?» І це усвідомлення: «А я куди зараз?» І оце от там, ближче до 40, не знаю, з мого досвіду, ти починаєш
30:58 гадати так: «А що в цьому для мене?» А це я начебто, знаєш, в золотій клітці. Ну, все ж класно: багатий офіс, велика компанія, шаріки, сука, не веселять. І ти такий: «О-о-о, треба подумати». І тут питання зовсім іншого характеру. Це… але це дійсно про розвиток, але більш свідомий, більш глибинний. Метафора в мене була, знаєш, що: на початку наче як собака за салютом, за знаннями, а потім ти як лев, якому дають їжу. Ти такий лежиш, дивишся на неї збоку: хочу я, не хочу? А я подумаю, а коли захочу, туди візьму. І це про якусь більшу глибину і свідомість обирати те, що мені треба. І те, що ти казав: автентичність, там толерантність, відношення до різних точок зору, креативність – це дійсно глибинні навички, які виходять з більш глибинного запиту, як [нерозбірливо] всього цього. Ігор, ти щось точно хотів. – Я хочу… я хочу погодитися, і ні. По-перше, знаєте, от так цікаво те, що Юра
32:17 казав. У мене є взагалі така подорож лідера: це практик, майстер, герой. Тому що практики, вони от якраз біжуть, чогось там роблять. Майстри, вони зазвичай більше занурюються, і їм цікаві деталі. Найскладніше – це переходи. І те, що я бачу, що коли, ну, уявіть де… Якщо ми говоримо про лідера, там [нерозбірливо], наприклад, да, чи ми говоримо про те, коли збільшуються обсяги такого операційного управління, якщо так можна сказати. Що відбувається? Те, що я поки що не чую від вас: ми говоримо про навички, ми говоримо про метанавички. Дивіться, що відбувається. Їх призначили найчастіше на посаду, якщо ми говоримо про корпоративне управління, тому що була певна стратегія успіху. Вони багато чого робили, бо саме робили, не завжди вони це впроваджували, показували як результат, але вони точно вчилися. Тому що вони часто йдуть за програмою «краще за себе», «краще за інших». І саме це, цей такий belief – це те, що штовхає мене вчитися постійно: я хочу бути кращим, ніж я вчора. Я
33:35 хочу бути кращим, ніж я вчора, чи я хочу бути кращим за інших. І от, коли я постійно вчуся, коли я постійно… І там якраз дуже-дуже лячно щось показувати як результат. Тому що кожного разу, коли я роблю певний такий етап, milestone, [нерозбірливо] продукту свого, я бачу, що можна там зробити ще, і я не хочу це показувати. І тоді, дивіться, що цікаво: а зазвичай HR в запитах на розвиток хочуть, щоб ці люди змінили свою стратегію успіху, яка привела їх до цієї посади. І, наприклад, вони кажуть: «Ну, припиніть там робити самі», наприклад, тому що це дуже часто пов'язано, «починайте делегувати». А там людина, яка… вона практик, вона ручками може зробити щось. А віддавати цікаве, класне, крутезне робити іншим, впливати більше, показувати, що я не знаю, і казати про вразливість якусь… Один штрих: віддати те, що я найкраще за всіх вмію робити, і взятись за там лідерство, візіонерство, те, чого я не дуже вмію. Це ж…
34:54 я ж, знаєте… Це те, що відбувається зазвичай при підвищенні: ми просто не отримали керівника, тому що він ще не керівник, він щас вчиться, але ми загубили експерта, ми загубили класного профі, який має бути. І останнє скажу, дивіться, фокус: мені здається, що важливо, якщо ми говоримо про лідерські програми, важливо десь загальмувати програми за компетенціями, і знаннями, і навичками, і більше робити фокус на beliefs, values. От там будуть тоді відбуватися переходи на новий рівень. – Давай, Андрій. – Wonderful, просто прекрасно. Зараз роблю з командою інтерв'ю і дослідження в організації, яка [нерозбірливо],
35:51 і вже видно дуже добре, що [нерозбірливо] skills, недостатньо лідерських навичок у того, що називається менеджментом, і у лідів. І один лід каже: «А я не хочу бути менеджером, мене прекрасно влаштовує моя технологічна позиція, я хочу в цьому розвиватися». [нерозбірливо] стратегію через цінності підходити до навчання. І ми, роблячи дослідження, desk research-чик про те, як інші українські (не лише) компанії підходять до лідерської освіти в середині організації, натрапили на… не буду тут називати компанію, щоб не було реклами поки що… досить таку, що кожного ліда окремо спочатку діагностують, умовно, навчають на цінність і так далі, для того, щоб зрозуміти, що навчати, типу, під його або її запит. Це новий level стратегії, як на мене. Якщо це не [нерозбірливо], а реальність, респектую, дуже респектую. Я думаю, що в long run у такої стратегії великі плюси. [музика]
37:14 – Слухай, ну, мені це звучить як абсолютно нормальний спосіб розвитку людей і їх планування їх кар'єри. Так, я пам'ятаю, коли я був в айтішці менеджером середнього рівня, то в мене не було ніколи проблем з мотивацією людей, які на мене працюють. Вони були готові іти extra mile. Все чого? Тому що я, перш ніж їх кудись сунути по кар'єрі, я з ними валідував, що їм цікаво буде, вони себе бачать тут, якесь таке більш довгострокове [нерозбірливо]. Розумієш, що так є не всюди. Від чого я би ще хотів застерегти нас з вами, коучів, так, від наступного. Тобто нас дивляться лідери, не всі з них коучі, так, допустимо, більшість з них управлінці. Так, і розвиток управлінця і коуча – трошки різні шляхи. Так, що я маю на увазі: коли я був управлінцем, мені достатньо було якогось там одного навчального курсу в рік і, може, там якихось кількох вебінарів, статті, деякі книги, мені цього було файно, так. Тому що ще який важливий фактор: всередині компанії нас розвиває або там зовнішній контекст, або мій керівник, який не завжди комфортний для мене і створює мені такий… як піднімає планку постійно, хороший керівник. От зараз, коли ми, коучі,
38:33 працюємо самі на себе, нас… нема керівника, який нам піднімає планку. Тому, мабуть, у нас є свої там ментори, [нерозбірливо], консультанти. Тому хочу застерегти глядачів, що наш шлях коучів в нашому саморозвитку може не всім підійти, менеджерам. Що думаєте тут? – Так, дякую, все правильно. Тоді з цим дисклеймером ми пірнаємо в історії особистого нашого розвитку, як ми це робимо. В попередньому… ми говорили в попередній «Коучеварці» про ресурс, і там також є трошки про розвиток там тілесний, розумовий, такий. Але тут саме власне: як ми себе розвиваємо, в яких аспектах, якими інструментами. – [нерозбірливо] це про розвиток себе? Я думав, як ми розвиваємо лідерів, про наш досвід. – Ну, от дивись, давай, воно ж прямо пропорційне, почнемо з себе. Так, лідер, [нерозбірливо], допустимо, так. В середовищі коучів, тренерів є також схильність в когось, наприклад, до over-education, а в когось до under-education, так. Комусь достатньо пройти два курси,
39:51 поставити собі сертифікат і почати вже чомусь навчати на довгі роки, так. А хтось кожного року проходить курси, вішає нові сертифікати, кожного року якісь нові підходи інтродюсить. Що вам ближче? А мені достатньо досить пари, одного-двох курсів в рік, щоб встигнути, як каже Андрій, за наступні півроку інтегрувати, попробувати в деяких різних клієнтських контекстах один і той самий інструмент, допустимо, так. Що коли я, не знаю, фрейм проведення ретроспективи… от коли його разів 5–10 спробував, і він мені прижився, і я навчився ним користуватися, от він мені лягає в мою таку скарбничку моїх таких робочих на всі часи, на всі кейси інструментів. Їх є небагато. Я не прихильник, наприклад, супер-мультиінструментарності. Так, в мене є… Я можу з п'яти, будь-якого з п'яти інструментів розкрутити якусь веселу історію, [нерозбірливо] на страт-сесії, наприклад. Як воно у вас? – Я зараз подумав, що, напевно, мій розвиток можна розкласти, як там в мотивації була теорія: там гігієнічні фактори і які не гігієнічні. У мене є гігієнічний розвиток. І я хочу
41:12 зараз публічно подякувати вам трьом за те, що… «Коучеварка»… якщо ми не так часто отримуємо якісь відгуки від глядачів, так. От я ж також глядач «Коучеварки». Я хочу вам подякувати трьом за те, що у мене значно краще стало з їжею, зі спортом, і взагалі з розвитком. Тому що ви мене надихаєте як рольові моделі. Я почуваюся найдурнішим, і це для мене правильна кімната. Особливо коли слухаю ваші відеоблоги, коли я розумію, що, напевно, я єдиний, хто не має цього зараз, і я маю додати це. [нерозбірливо] і дуже цікаві факти. І це влог… [нерозбірливо] влог спільний, йому потрібен свій. І тоді, напевно, хочу сказати, що от для мене це гігієнічні моменти, тобто вони мають бути. Я розумію, що в мене має бути спорт. У мене не було спорту багато часу, завдяки вам він
42:33 розпочинається зараз, якщо так можна сказати. А те, що просуває мене, напевно, можна сказати, що я… такий спеціальний проєкт на рік. На цей рік я взяв собі таке завдання. Моє завдання – це зміна бізнес-моделі. Вона дуже повільно змінюється, тому що це не просто. І те, що я роблю: я досліджую зараз просто тих експертів, які працюють у новій моделі. Я підписався на всіх, вже є, напевно, на тому етапі, коли я розумію, від кого я хочу відписатися. Були якісь безкоштовні чи умовно платні вебінари. Я розумію приблизно напрям, куди я хочу піти, щоб більш системно це досліджувати. – [нерозбірливо] Це класний спосіб ти назвав. Я так дозволю собі [нерозбірливо]: як відомі коучі кажуть, хочеш змінити щось в своєму житті – зміни середовище. Ти по суті міняєш своє digital-не середовище, свій хабітат. Тобто відписуєшся від одних людей, сторінок, а підписуєшся на нових, і освіжаєш. І там класно, гігієна. [музика] – Саме так. – А це гігієнічні ти назвав? – Так, ні. Так от, гігієнічні – це, якщо ми говоримо про підписку саме в Фейсбуці,
43:54 наприклад, чи там якісь поштові розсилки, це може бути те, що вже є, так. Але просто спеціальний проєкт, те, що просуває, – це завдання на рік, те, що мені треба зробити. І от я до… і це вже те, що просуває. Напевно, я не знаю, чи зрозуміло я сказав. Ні, в гігієнічній, давайте так: спорт, їжа, те, чого не було, а ви мені це додаєте. Підписка також може бути гігієнічною. Але просто, дивіться, є підписка, яку я шукаю навмисно, потім, я відчуваю, що я не маю певної експертизи, що мені потрібно. І це може бути дуже різні речі. Це може бути не лише бізнес-напрям, це може бути якийсь особистий напрям. Тому що я, наприклад, не люблю фінанси. А, і це дуже мені заважає. І те, що я розумію, що треба прокачуватись в цьому, і я потрохи також придивляюся і до цієї теми також: підписатися, подивитися, обрати свого, відписатися від інших і почати вже системну там практику, систему, практику. – Слухайте, хлопці, вибачте, можна додати? В
45:12 мене інсайт прийшов прям, осяяння… як це? Ой, осінь, да. Слухайте, я просто… те, що ми говорили про дефолт-мод, про навчання. І коли ми розширили цю тему, про більш глибоко, я вас розумію, що тут є питання, як це… самоцінності, наскільки я впевнений в собі. І я ось зловив, що я навчався, бо я не відчував себе good enough. Я був… перфекціонізм. В мене папа військовий, і ви розумієте, що там стандарти, сука, ось такі. Тому оце: чи достатньо я добрий для цього? І в мене були відчуття «недостатньо», і я пішов в цей тренд, аби відчувати начебто себе більш впевнено. А
46:08 інші люди, вони відчувають по дефолту себе більш впевненими, і вони навчаються через дію. Ось таке я зловив тільки що. – Слухай, це теж про зрілість насправді, так. Тому що дійсно є ті ж самі консультанти, які кажуть: «Ну, такий проєкт заходить, ну, я, напевно, його не буду брати, Юра, візьми, тому що я ще недостатньо, мені ще треба такий-то, такий-то сертифікат», так. Тобто це відчуття самостійності, ще не напрацьоване. Воно дійсно десь ближче до 40 вже вимальовується. І, знаєш, мене трошки в ньому навіть лякає той факт, що я не завжди женуся за постійними покращеннями. Тобто до 35 я був маньяк просто постійних покращень: все обов'язково, щось зробили – зразу провели ретроспективу, покращуємося, покращимся. А зараз моя команда мене інколи підштовхує, каже: «Юр, давай поретроспектуємось цей момент». Такий: «Та ну, робоча ситуація, що тут такого, поїхали далі». Типу, я в собі впевнений, мені не треба. І це така тонкезна грань, типу, так, між самоцінністю, от, такий good enough, наш шведський підхід, lagom, та, а це… [нерозбірливо] Тому що це західна і східна модель: західна – це «ми вперед», східна – «вже все є».
47:32 – «Все є». Звичайно, «в мене все є», якщо ти, бляха, стоматолог без освітнього [нерозбірливо], не станеш ним. Ну, короче, це все завжди тонка грань. І тут же треба, типа, зірочку таку величезну ставити, що «в мене все є» – це ми говоримо про тих людей, в яких дійсно є цей досвід, [нерозбірливо]. Мені те, що оця грань… Я просто на себе приміряю, бо дійсно є питання там, де відчуваю: «О, мені тут прокачатися», да. Тобто з великими групами, організаціями я, наприклад, себе відчуваю не так впевнено, і [нерозбірливо]. А є там штуки, де я себе дуже впевнено… Там стратегічна сесія чи сесія для партнерів – я дуже впевнено себе відчуваю. Але цей, знаєте, маленький зазор, нано-розвиток, і [нерозбірливо] уроків з цього досвіду. Я вже good enough, я знаю, але це мікропокращення на один відсоток, яке наступного разу дасть плюс 20% результату клієнту. І я ось так на це дивлюся: а що тут було, яке [нерозбірливо], який [нерозбірливо] проявився в цьому досвіді, щоб дозволили мені зробити цей результат і дозволить його покращити
48:50 наступного разу. – А мені іноді хочеться піти на базовий тренінг для тренерів, знаєте, просто, і знову подивитися просто на це з самого початку: і як це зараз, і як вчать новеньких, і які є нові технології, і що я забув, і щось там підняти там у свідомості. – Але просто я тебе відправлю в Olde Vechte, тому що [нерозбірливо] комбінація взагалі всього. [музика] – Андрюха, до речі, до речі, про твої способи саморозвитку. – От я, як Вітя, шукаю ці нано-моменти по завершенню, ретроспективно, по завершенню взаємодії з [нерозбірливо], якусь частіше не коучингової, а якоїсь взаємодії з більшою кількістю людей. Тому що для мене має [нерозбірливо] significance така штука, що коучинг є для мене класним проявом мене і продовженням. І здається, що воно працює. При цьому для мене цікавіше… окей, зараз я можу відпугнути всіх, ну, окей… цікавіше мені
50:10 робота з більшою кількістю людей одночасно. Тобто мені потрібна певна площа, і я цю хімію… Ну, короче, круто мені оце, я зараз туди фокус переводжу більше. – Давайте послухаємо. – Я б хотів офлайн більше, звичайно, хотів би офлайн більше, тому що мені дуже не вистачає хімії, мені дуже не вистачає контакту. Так, звісно, я отримую досвід фасилітації гібридних або дистанційних сесій, і [нерозбірливо] definitely, і точно цього буде не менше. Як на мене, моя ставка при цьому: я буду вишукувати офлайн-можливості і буду ними займатися, тому що там я in my prime, там дуже швидка історія з фідбеком, дуже добре видно відразу. Ну, і чому я буду робити те, що я менше люблю, ніж те, що я більше люблю? Я так не хочу. Ти сказав, Ігор, що в тебе є ціль на рік освітня. В мене раніше не було цілей на рік освітніх, воно просто ставалося, вони приходили. Дивлюся [нерозбірливо]: тут курс, там курс, о, в kmbs курс, п'ятий курс, там п'ятий курс… Там в сумі, напевно, двадцятка тисяч, 20 тисяч доларів, напевно, або ж і більше, в сумі, напевно, в це все
51:27 інвестовано. MBA в мене не було, але там всі програми… Дійсно, це все я хотів і робив за декілька причин: краще бачити світ; цінність свою відчувати, що я от молодець, прийшов, я тепер, напевно, важливий для себе; валідуватися, що я нормальний експерт в чомусь або що я вже близький до цього, як я вже казав; отримати [нерозбірливо] з крутими людьми, побудувати стосунки. Дуже багато базових інтересів: бути прийнятим, бути в групі з тими, з ким я хочу бути на одній сцені. Для мене важливо бути на сцені, умовно, з елітою України. Я такий: «О, піду в kmbs на ось цей курс». На MBA ще нема… ще мети просто нема, що туди внести, принести поки що. Тоді ось це мої мотиватори розвитку були раніше. Сьогодні (і це мені подобається, є зміна) це вже більш [нерозбірливо]-орієнтовані речі. В мене є ціль на рік, вона пов'язана з бізнес-моделлю, в тому числі і з виходом в діджитальну частину, і [нерозбірливо] матеріалу, називають так. І це непросто, але [нерозбірливо]. І друга частина: в мене почали з'являтися дорослі клієнти якимись чином, і запити, які з'являються, вони мені
52:48 новіші, ніж були. І, наприклад, зараз мені треба подумати, як мені підійти до запиту «допомогти створити борд організації». О, Юра якраз проходив тільки що курс, прекрасно. Це піду в [нерозбірливо] на навчання в цьому році у вересні, і в Цюрих на навчання. В тому, що помітив, що є лак, я хочу цей лак, як це, свідомо закрити, а не тому, що мені хочеться бути впевненим, що я молодець. Мені знань, бляха, не вистачає. Я знаю, що моє життя буде поділене на два сегменти: в мене буде медійна діяльність завжди, окей, і в мене буде розвиткова діяльність, тобто та, яка розвиває або людину, або групу людей. Ну, супер, я це знаю про себе, я хочу цього 60–70–80. І тоді… тепер я просто до цього свідоміше ставлюся. Вот. А так, звичайно, LSD, гриби, все, що можна було спробувати, те, щоби допомогло мені пояснити: хто я, для чого я, що я хочу, як я хочу. Аяуаска-ретрити, медитативні транси, тантри, так, я як це… І Таро, астрологія, нумерологія ведична і класична, і ченелінг. Все те, що може
54:05 відлякувати людей. Я з цим окей, я з цим окей. І тому що в моїй голові це так, що я довіряюся і довіряю своєму досвіду життєвому, який мав різний досвід, давай так скажу. Ендрю Губерман у його образі, амінь, він мій поводир два роки в якомусь сенсі. І я комбіную методи. Ну, тобто я беру звідти, як ти, Козій, писав, Юра, в себе у ФБ: що як ти, як коуч, вибудовуєш метод, [нерозбірливо] навчання, освіта, робиш проби, failures, проби, failures знову. Ось такий набір моїх способів, я б так сказав. – Слухайте, найпотужніший навчальний або розвиваючий… давайте так: найпотужніший розвиваючий досвід, який у вас був в житті. Ну, один-два. – Давайте я тоді інсайт після Андрія і відповім на питання. Інсайт після Андрія, коли, а саме контекст був: «О, хочу працювати з елітою, піду на курс до kmbs». І це… чому, [нерозбірливо], йдуть на MBA? Там вчаться вибудовувати зв'язки правильні, а не лише програма важлива. Як вам така думка, що іноді лідерські
55:25 програми не працюють, тому що навчання лідерів – це благодійність? Що це означає? Люди займаються… деякі, не зараз в Україні, але в цілому світі, люди займаються благодійністю для того, щоб мати певний статус і бути разом з кимось на якихось подіях, щоб потім мати спільні фото, наприклад. І це важливо для них, що також самоцінність: я дорожчий. А коли ми йдемо вчитися, там не завдання впроваджувати щось, там не завдання вивчити навіть щось. Там завдання: побути, поспілкуватися, зв'язки, контакти, і спільна фотографія, і також членство в елітному клубі. І це от також може бути певний момент, який може драйвити людей йти навчатися, але потім нічого не робити з того. Якщо Андрій спробував багато чого, я знаю… І все, і це відповідь. Прокоментуйте. – Запитав: «Як вам така думка?» Я тобі скажу, що бізнес-школи просто добре знають свого клієнта, так. Тобто топменеджери, вони мотивуються статусом, владою, для них це важливо, нетворком. І
56:46 вони це включають, щоб зробити це навчання максимально для них цікавим. А стосовно того, чи впроваджується… [нерозбірливо] можуть вчитися у MBA-програмі, варіант, так. Стосовно того, знаєш, от скільки впроваджують, я не знаю. Такий… можу згадати з всіх своїх навчань, там тисяч людей, ну, може, процентів 10 людей, учасників, які можуть цей концепт, який трошки розриває їхню реальність (не знаю, там, [нерозбірливо] управління порівняно з традиційним, чи кросфункціональна команда порівняно з функціональною), от вони можуть, достатньо мають дисципліни і такої людсько-процесної орієнтованості, щоб прийти з понеділка на робоче місце і не дати рутині перших кілька днів себе засмоктати, і таки ті зміни впровадити. Всім решта потрібен коучинг. – Ну, [нерозбірливо] найпотужніший досвід, так, відповідь. Чому найпотужніший? Тому що ця людина і його методологія, вона дуже вплинула на мою методологію. Не можу сказати, що я працюю саме так, як там він каже робити, але дуже-дуже-дуже
58:06 базові принципи я використовую. Андрій багато чого спробував, ця людина також багато чого спробувала і зробила таку інтегральну модель. Це Олег Лінецький, можливо, чули, можливо, ні. Це російською «естественный подход», я не знаю, як українською краще сказати, природний, напевно. Природний. І, [нерозбірливо], може бути реклама, я не знаю, але просто для, от якраз, не початківців, напевно, а тих коучів, які вже такі мацьорі і думають: «А що далі, а як?» – я би звернув увагу на Олега, і я би особисто його рекомендував би також. Тому що якщо раніше… мені здається, що раніше – зарано, так. Також можна, але взяти те, що дає Олег, можна більше, коли ми приходимо до нього пізніше, з досвідом, і, напевно, і вік також, так. – Окей, ще якийсь досвід хочеш додати? – Другий мій вчитель – це [нерозбірливо], як це… його мета-
59:26 навчання. І те, що я розпочинав сьогодні, і коли дивлюся на певні ментальні помилки, які роблять люди, – це те, чому він мене навчив. І це мистецтво чемпіонів: як люди щось в різних сферах вміють робити найкраще. І мені цікаво досліджувати це у сфері управління: як, які управлінці можуть бути найкращими. Я збираюсь це продовжувати робити. [музика] – Я, якщо можна, трошки розкажу про свій досвід взагалі, що там було. Андрюха сказав, що там було, і аяуаска в нього. Але аяуаски не було, я щось не дістався. В мене
1:00:22 інші методи. Я навчався багато на бізнес-колах, там і в kmbs, і в інших таких програмах, там до… короткі. Це було про hard, ну, більше про, ну, hard і soft, да, але якусь на якомусь рівні. Ось. Потім в мене найбільш трансформаційна історія пішла, коли я пішов в інститут коучингу, бо там ти багато працюєш з собою в першу чергу. І там ці трансформації відбулися. Бо там глобальна штука, що масштаб проєкту чи бізнесу – це масштаб мислення лідера. І ти от наче розвиваєшся, доходиш до якоїсь… до якоїсь стелі, і ти розумієш, що там щось є, а воно не пускає. Ти не знаєш як, і ти починаєш шукати. Тут починаються пошуки. А у аяуаски, там клуби-шмуби, Таро, да, там
1:01:17 дійсно ти шукаєш і ти шукаєш. Я шукаю… я шукав, я шукав інструменти розширення себе як особистості зсередини, щоб я став більш об'ємним, масштабним, більшим, да, щоб я відповідав своєму запиту. Бо в мене з'явилася амбіція, в мене з'явилась візія, і я розумів, що я поточний не відповідаю цьому. І я пішов це шукати через різні досвіди, і робота з коучами, з терапевтом. Це було про розширення себе як особистості. А потім, коли розширився, ти вже шукаєш якісь прикладні штуки з точки зору soft і hard skills: а як мені в цьому бути більш ефективним? І найбільш такий розширюючий досвід – це була для мене робота з тінню. Це там психологія глибинна і інтеграція в себе своїх там тіньових аспектів. Це в мене дуже розширило. І ось це вирішення внутрішніх конфліктів – це найбільш трансформаційний досвід. Да, наприклад, коли мене звільнили з роботи там, коли криза була, це була трансформація. Потім, коли ми вийшли, зробили свій бізнес, це була трансформація з партнерами. Потім, коли в
1:02:38 нас були конфлікти між партнерами, і потім, коли я пішов в індивідуальну роботу, – це такі віхи, коли воно тебе змінює. Але внутрішній пошук – це про розвиток себе. Бо зараз я дивлюсь з точки зору розвитку професійного, найбільш широкого: як в цьому всьому реалізовувати свій потенціал і отримувати задоволення, але в різних, в усіх ролях, як не зраджувати себе, турбуватися про себе, і про спорт, і про задоволення, і про рідних, і бути класним в сім'ї. І оце виклик: як у цьому всьому і реалізовуватись, і бути збалансованим в різних, в різних ролях, да. І зараз я ось там з тактичних речей: я минулого року там навчався на програмі, ну, такий марафон був з управління енергією, там ресурсом, тритижневий. І пішов на програму позитивного інтелекту, бо був складний рік, і мені треба було десь брати цю підтримку. І ця система, і те, що ви класно кажете: люди, які навколо, які тебе підтримують і стимулюють, – воно дуже підтримувало. Плюс там дуже прикладні навички. А зараз я пішов в школу організаційного коучингу, бо, по-перше, це передивитися, як заново, про коучинг. Дуже
1:03:59 багато про себе виявилось, чому я дуже вдячний там хлопцям, вони дійсно прям круті. І це поглиблення себе в коучі, який трансформує організації, да. Але це про баланс: розширення майндсету, розширення життєвих навичок і розширення навичок для реалізації свого потенціалу. І як це… проспівати пісню, яку я прийшов проспівати в цей світ, щиро і сміливо. – Коли міркую про найпотужніший розвиваючий досвід, він стосувався моїх персональних справ, ніяк не моїх управлінських якостей. Це було якраз в Olde Vechte, в Нідерландах, фундації [нерозбірливо]. Багато різних тренінгів пройшов, на другому з 5 курсів (там така поетапна система була раніше) і частина роботи була пов'язана… Якщо у Віті зустріч з тінню, то в мене це була зустріч з травмою, із болем. І він так… цей біль, так, він знайшов вихід. І те, що він знайшов вихід, і я йому дав це місце, і зміг цей біль проявити через свою агресію безпечну, яка виходила з тим, що я просто бив… як це…
1:05:19 я бив рушником таким зв'язаним по підлозі десь годину. І я весь час як на взрив. І це відклалося так сильно в мені як вивільняючий досвід, який просто, знаєш, інший… відразу в інший світ стрибнув. Але для того, щоб туди вийти, треба було, треба було дозволити собі пройти цей поштовх, цей досвід. Вот. Так, це точно найбільш… 2016 рік, як зараз пам'ятаю, це, здається, липень. Це було серйозно важливе для мене. Якщо говорити про… Мені дуже, Ігор, сподобалося, як ти розповів про Олега, вчителя твого. В мій вчитель, в такому сенсі, – це Марко Вламінг з Olde Vechte. Голландці ж дуже прямолінійні, це мені допомогло, тому що я дуже evasive в багатьох аспектах був, такий уникач. І мені якраз… мало того, що він глибокий, і методології знані всі, але він ще дуже прямо завжди зі мною був. Це мені
1:06:38 пришвидшило мій розвиток або взагалі уможливило. Ось так. Це мій розвиваючий досвід. Він не пов'язаний з менеджером, leadership [нерозбірливо], але він точно пов'язаний напряму, він дотичний потім стає, звичайно. Тому що я тепер розумію, з ким я працюю: що у всіх людей є те… що у всіх людей є це, більше, звісно. Вот. Інтеграція, звичайно, потім терапевтична пішла, але це вже інша історія. Юра, в тебе? – Слухайте, до того як ти сказав, я хотів сказати щось дійсно про розвиток такий більш канонічний, в стилі того ж тренінгу ORSC в Лондоні, наприклад, організаційний коучинг, фантастичні тренери, злагоджене delivery того трейнінгу, контент, який якраз дуже про мою роботу. Але після твого [нерозбірливо] я хочу сказати, що розлучення ще було таким розвиваючим, вивільняючим досвідом. Такий, знову ж таки, з тих досвідів, на які складно наважитися. Но я згадав собі, що я колись зустрів якогось фантастичного [нерозбірливо] на ретриті коучингу в Празі і спостерігав за ним три дні. І потім на фінальному обіді питаю в нього: «Який в
1:07:54 тебе був самий розвиваючий експіріенс?» Він сказав: «Розлучення». І в той момент я такий: «Да, походу, мені такий теж не завадить». [сміх] Тому… І цей же чувак, йому було десь за 50, він каже: «І це самий класний взагалі досвід, бо у мого життя іде… не моє… мій жаль на тему, чого я зробив це аж в 50, хоча почав відчувати ще в 30». Так. Тому я так по суті вирішив його досвідом скористатися. – А я зараз подумав, знаєте що: розлучення у лідерів, які є власники бізнесу, – це може бути банкрутство. І я зазвичай кажу, що мої найкращі клієнти – це двічі банкроти. Тому що вони якраз зазвичай постійно знають, що робити. Вони, знаєте, такі Форди, які придумують машину: «Я знаю, що не
1:08:52 потрібно там коні, треба машина, треба iPhone, треба ракета Falcon». І вони настільки впевнені в тому, що вони знають, як правильно, і що це потрібно світу, що їм треба двічі втратити те, що вони мають, для того, щоб сказати: «Окей, я готовий послухати, що і як». І я думаю, що біль і цінні взагалі, коли от це відбувається у кожного. Кожен святий був в минулому з гріхами. І це якраз те, що трансформує в енергію, і потім і те, що стає великим подарунком для кожного лідера. І те, що намагаються потім лідери зробити: вони намагаються зменшити [нерозбірливо] і біль інших людей, саме цю, яку вони відчули в собі. – Сильно відгукується. [музика] – Так, і давайте ще більше практичної цінності принесемо нашим глядачам. І хочеться, щоб кожен коуч поділився своїми якимись улюбленими інструментами
1:10:13 розвитку лідерів, як іншим помагаєте. Безумовно, в кожного з нас є там ціла палітра інструментів. Так, я зараз говорю про такі, от такі, «завжди з вами»: ви пробували вже незліченну кількість разів, вони у вашому виконанні працюють практично кожного разу. Там, може, такі якісь лайфхачки. – Так, ти, Ігор, дуже любиш це запитання: яка вторинна вигода, прихована вигода. Воно дуже розкриваюче для моїх клієнтів. І якщо я відчуваю в правильний момент, то воно завжди заходить. І заходить не заради того, щоб зайти, а воно створює мисленнєвий процес, який дає рух далі. Завжди працюють: як зараз, як було, і потім [нерозбірливо] метрично, відчуттєво, але обов'язково покладене на [нерозбірливо] папір або кудись, щоб можна було показати, або людина могла подивитися. Ну, це класична історія. І для мене вона завжди працює, і як я, якщо як клієнт, і для моїх, для моїх клієнтів. Мені здається, що це супер базові речі, і вони тому, напевно, базові, тому що вони фундаментальні і дуже дієві: бачити, де я був, де я є, і що я такого зробив,
1:11:32 що в мене це вийшло. Це на підкріплення запитання. Ну, і очевидна річ на непідкріплення, на зону розвитку: це «як ти думаєш, як ти думаєш, яка вигода в тому, що ти цього не зробив?» Ну, це класно, уже повернення до попереднього: так, в якій старій рамці ти залишаєшся? Але таким складним питанням не треба балуватися, типу «в якій складній рамці ти залишаєшся». Це, типу, я потім можу цей фрейм збудувати тут поряд, показати бажання залишитися в тому вимірі, в якому залишається людина. Вот, please. – Ну, тоді я можу продовжити, тому що якщо питання було «де ти був, де ти зараз»… То те, що я зазвичай бачу: багато запитів є про констатацію проблеми. «У мене зараз ось що, там от вони не роблять там», чи «я не отримую від інших». І те, що я питаю, кажу: «Окей, а що ти хочеш? А як це має бути? А де ти маєш бути? Як це має виглядати? Як ти зрозумієш, що має бути гарним результатом?» І це про те, куди. Тому що мені, наприклад, взагалі складно щось робити, коли я не розумію куди. Я постійно кажу своїм клієнтам: уявіть собі, що ми зустрілися на звичному вокзалі, і ви мені [нерозбірливо], кажете: «От я хочу поїхати з цього міста, там, порадь
1:12:53 потяг якийсь». Я кажу: «Ну, добре, а куди ти хочеш потрапити? В яке місце ти хочеш поїхати? Тому що я не знаю, до того, куди, що тобі порадити». А ще питання, якщо ми вже про питання, це: «А що добре зараз?» Тому що дуже часто для змін потрібна енергія, для змін потрібні опори. Якщо ми хочемо піднятися на другий, третій поверх, і нам потрібно спочатку подякувати першому поверху, наче фундаменту взагалі, і треба знати, на що спиратися. І люди зазвичай так: «А що, є щось добре?» І коли починаємо робити аудит, аналіз, зазвичай втричі більше доброго, ніж те, що бентежить, хвилює. – [нерозбірливо] вже по суті з внутрішнім станом роботи. Таким чином проводиш. – Так, точно, ресурс піднімає абсолютно. – Дякую. – Віктор? – Слухайте, ну, я, мабуть, відповім в контексті, що я зараз роблю, що раніше не робив, мабуть, так, що для розвитку. Десь я почув, що там якесь там дослідження, що класні такі
1:14:10 масштабні лідери, в них є три спільні риси чи особливості. Перше: вони всі медитують. Друге: в них є наставники. І третє: вони рефлексують, ну, в різних форматах. Я розумію, що це в тій чи іншій мірі я роблю. Я медитую щодня, ну, це дійсно практика і про усвідомлення, і про ефективність, і про автентичність, про багато чого. Це важливо, і це насправді і про розвиток теж. Про менторів, наставників: так, в мене є в різних напрямах багато людей, які там на голову чи на дві вище мене. Вони мене тягнуть, неначебто створюють тягу, щоб в мене був потенціал, куди мені тягнутися як особистості, в духовному плані, там з точки зору коучингу чи сесії, да. І ці інструменти: там підготовка до стратегічної сесії з ментором, та ретроспектива сесії – це інструменти, да, все-таки з різного гатунку. Я працюю з трьома коучами, і кожен мені розширює перспективу, це мені теж інструментарій, да. І оце, переходячи до ретроспективи, мабуть, рефлексія, да. Ми
1:15:32 збираємось… Це для мене теж інструмент розвитку. І це те, що Ігор казав, Юра казав: це як це… банда по розвитку – це класне і важливе, це мати. І на мене це дуже працює. Тобто воно тебе просуває концентровано, коли ти з людьми свого контексту, це люди, коли старші за тебе, які діляться, да. І це коучі, які розширюють і показують твої зони, дістають з тебе твої зони розвитку: куди ти хочеш, куди ти хочеш іти. Ось. І остання – це моя індивідуальна штука, це практика особистого стратегування, як його називають, да, там особиста стратегія, стратегування. Це коли я дивлюся на себе тут, зараз: і куди я йду, куди я йду з поточного моменту, чи дійсно я там хочу, де я себе хочу бачити через 5 там років, через три роки, через рік або через квартал. І відносно того я планую мої фокуси уваги, аналіз того, що вийшло, що не вийшло, і куди мені треба вкладатися, і в чому покращуватися відносно саме цілей, куди я йду. І я з клієнтами працюю теж само, допомагаючи вибудувати з персонального цю стратегію, щоб вона була свідомою і
1:16:52 першочергове те, що Ігор казав: а куди зараз я йду, куди я хочу бути. – Слухай, ну, це інструменти твого саморозвитку ти розповів. Як ти розвиваєш, коли ти працюєш в процесі чи в коучингу? Такі три твоїх козирі, які класно працюють для лідерів в твоєму виконанні, безвідмовні. – Слухайте, ну, перша – не те щоб прямо інструмент. Це воно, мабуть, дивно якось буде звучати: це створення атмосфери, коли люди стають самі собою і вони можуть почути, що насправді вони хочуть чи не хочуть, подобається, не подобається, що відчувається. Це можливість бути собою, да. І для лідера я
1:17:47 бачу, що важливо просто з кимось спокійно, природно, нормально поговорити, і це вже інструмент там розвитку. Друга штука – це, я підтримую Андрія, це, наприклад, вивісити все кудись, в Miro, на дошку, кудись, просто зі своєї голови, щоб ти міг об'єктивно на це, на це подивитися. Ну, а третє – ну, це наш метод, наш підхід: це питання. Це питання розширюючі, заглиблюючі, аби залучити людину в це дослідження, да. Тобто я свою роль бачу: щоб залучити людину в дослідження того, що хоче, не хоче, що не виходить зараз, і до того, щоб зробити наступний крок. Тому я не людина інструментів, я такий якийсь ветреный, інтуїтивний, да. І кажуть, що це… що це було. Люди, які люблять структурні стратегічні сесії, – це не до мене, не йдіть, я вас разочарую. А ті, які там люблять працювати з командними аспектами, копати в глибину і досліджувати, оце зацікавленість, коли: «О, слухай, там щось є, давай разом туди підемо». Мабуть, так. Ну, трошки абстрактно, вибачте.
1:19:08 – Моя черга відповісти. Оскільки я працюю багато з людьми… люди мозку, все через мозок, все через раціо, так, то класно для них працює інша перспектива, там емоційна, наприклад. Не знаю, там ретроспективи в стилі mad, sad, glad, afraid: що нас бісить, чи на чому ми злимося, те, що нам подобається, і за що ми переживаємо, які ризики бачимо. Гарно розкриває. Тобто люди переважно так не думають, так, такий emotions [нерозбірливо]. І тут нова перспектива дає нові інсайти. Вони могли про ці речі не сперечатися навіть, або не проговорювати, вони могли [нерозбірливо]. А тут, коли вже проговорили, то вже приходиться з тим щось робити. А інший схожий спосіб для людей логіки – це метафора. Особливо якщо це їхня метафора, не моя, працює добре. От, напевно, це. – Але ж твоя метафора теж добре працює, це коли ти даєш дзеркальну метафору. – Та ну, нас на [нерозбірливо] вчать, що клієнтська метафора набагато сильніша, для нього працює, бо вона його. Так, і ми тоді йдемо глибше. – Юр, можна додам одну штуку про
1:20:27 інструмент прикладний? Я, якщо б моя рекомендація була собі і багатьом лідерам, в чому прокачуватись і ставати класним, – це вміння, уміння слухати. Згадав історію від одного клієнта. Клієнт каже: «Я колись працював в національній retail-мережі, і наш власник… в нього був один улюблений консультант з глобальної retail-мережі з Англії. Він його запрошував раз в рік: мол, ну, приїдь, щось там нам порекомендуй». Що робив цей англієць (йому вже років під 70 було)? Він каже власнику: «Окей, де я тут поспілкуюсь з людьми?» Виходив до людей, які… питав: «Ну, що вам треба? Куди треба рухатись компанії? Куди ви вважаєте?» Так. Вони йому все розказували. Каже: «Окей, без питань». І вони кажуть: «А що ти з тим будеш робити?» – «Нічого, занесу вашому власнику». Вони кажуть: «Так, в смислі, ти нічого свого не додаси? Ти ж такий, з такого бренду прийшов». – «Нічого не дам, ви ж самі все знаєте, просто він вас не чує, а мене послухає». Організаційним чим ми займаємося… А я [нерозбірливо]
1:21:47 на ті питання у власників, замовників. Я кажу: «Що ви хочете, щоб я сказав? Те, що вони [нерозбірливо]». І питаю. І вони не чують у вас просто. Ну, треба покликати якогось зовнішнього гуру, який просто буде рупором внутрішніх експертів. – Так моя дружина так мені каже: «Що чомусь ти від мене це не чуєш, а коли тобі ззовні приходять Козії і інші розповідають…» – Безумовно, [нерозбірливо] синдром, як там, внутрішнього голосу системи, чи як він називається, чи замиленого вуха, не без того. – Спосіб розвитку, який для вас був контрінтуїтивний. – Але я хотів сказати про відпочинок. Не читання книжок, не тренінги. Щоб після того, як ви зараз прослухали наш подкаст, ви не бралися зразу за наступну задачу, як то кажуть, або за наступний подкаст, да, а прогулялись без телефона хоча би 20–30 хвилин. Так, щоб ті думки засвоїлись, ви догнали себе, дорефлексували, і ваш мозок вам скаже «дякую». Тому ретрити всякі, ретрити в мовчанні, вони теж класно допомагають прийти до свого запиту без коуча, без нічого, просто роблячи певну рутину, і інфодетокс.
1:23:09 – [нерозбірливо] задоволений [нерозбірливо] у відповіді. – Знаєш, мені було цікаво, бо я ж думаю: а як би я відповів? І я розумію, що я так живу, як відповів Юрко. Я тупо… Дякую, що реально клас. Perfect match. Так, ладно, я вашу ваніль розбавлю зараз. Контрінтуїтивний для мене спосіб, в тому числі навчання, розвитку свого… може, він навряд чи контрінтуїтивний, просто я в житті уникав складнощів, і серйозних конфліктів, серйозних перепон. А якраз саме серйозні конфлікти, серйозні перепони (що й нормою є) – вони ключовий розвиток дали мені. І уникнення цього, зустріч з цим, навіть якщо вона відбулася як через мою тупість, і там недогляд в певних речах, і навіть
1:24:04 десь, як це, ціннісну обмеженість від мене сьогоднішнього, до прикладу. Все це цінно, всі ці уроки цінні виявились. І це контрінтуїтивний спосіб, тому що ти, типа, собі шкодиш, знаєш, а виходить, що ти, собі нашкодивши, зробив добре. Ось така історія. На завершення хочу сказати, що розвиток лідерів, що є нашою роботою, наприклад, чотирьох з нас, нашою пристрастю в якомусь сенсі, як індивідуально, так і в групі, і пристрастю багатьох людей, які в тому числі нас дивляться або не дивляться ще, людей, які займають позиції в HR, людей, які просто люблять людей або зацікавлені в розвитку людей. І ми сьогодні дуже добре показали, побачили, як це працює, чому це важливо персонально для нас, якими методами, якими способами, які обмеження. Я хочу додати на завершення, що не всіх потрібно розвивати. Там, де потрібно когось розвивати, завжди може бути резистентність, Ігор про це говорив. І штовхати потяг, який стоїть на hand brakes, на гальмах, може бути непросто. Я дуже добре це знаю: коли я так роблю, а мені назад повертається, або коли зі мною
1:25:23 так роблять. І це найпростіший метод – дзеркально це почути. При цьому я вважаю, що якщо в тімліда або там лідера організації… у вас в організації є люди, якась кількість людей, не розвивати їх навмисно теж може бути помилковою стратегією. Тобто ми знову приходимо до fair balance. Ну, мені ж і тобі ж, щоб виконати ціль організації, потрібно людей скейлити і так далі. І а от метод, яким ти або ви хочете підійти до того, аби показати необхідність цього розвитку, – це хороше питання. Я використовую, наприклад, коучинговий підхід. Ось так. Дякую. [музика] – Завершити сьогодні хоче і почати завершення Ігор Солодов.
Ігор Солодов: В 1999 році я був волонтером міжнародної
1:26:21 студентської організації AIESEC. Це організація, яка розвиває лідерський потенціал у студентів. І ця організація вірить, що найкращий розвиток лідерського потенціалу – це тоді, коли ми пропонуємо студентам стажування в іншій культурі і серед більших, кращих експертів в компаніях, [нерозбірливо] доросліші, більш стають вашими менторами. Так. І коли ці люди їхали туди, ми допомагали їм також бути амбасадорами України, щоб вони представляли нашу країну. І коли вони поверталися, вони також представляли культуру тих країн, де вони були. Що я з тих часів повторюю, скажу і покажу: we need more leaders. Наша країна потребує більшої кількості лідерів. І це не про посади, це про відношення, і це про ролі. І я, якщо чесно, дуже-дуже сумую, злюся, жалкую, гніваюся від того, що відбувається зараз. Але разом з тим я дуже радію тому,
1:27:42 що я бачу, яка велика кількість людей зараз за кордоном і яка велика кількість людей хоче повертатися в Україну. І я вірю, що вони там зараз амбасадори, вони вчаться, вони повернуться. Якщо ми хочемо будувати європейську країну, нам потрібні європейські контексти, нам потрібно багато-багато лідерів, які будуть це робити скрізь. Тому що це має бути не лише бізнес, не лише бізнес. І тому я просто радію і хочу сказати от останнє: we need more leaders.
Андрій Сусленко: Ви слухали та дивились подкаст «Коучеварка». Юрій Козій сьогодні був генератором нашої розмови. Ми говорили про те, чи варто розвивати лідерів, якщо варто, то як саме, і розповіли свої персональні історії, поділилися клієнтськими викликами, своїми персональними викликами. З вами на зв'язку були, як завжди, Віктор Дубровін, Ігор Солодов, Юрій Козій і я, Андрій Сусленко. Ми почуємось приблизно за декілька тижнів. До зустрічі! А хто розгадає ребуси Ігоря Солодова, той отримує від нього 30 хвилин консультації. [музика]