Рецепти Коучеварки · Рецепт ведучого

Де я є собою, а де ні

Подивитися на минулий тиждень, місяць чи квартал і чесно спитати себе, де ти був собою, а де ні, – і як би це було «по-моєму». Коротка практика рефлексії, яку Віктор Дубровін пропонує наприкінці випуску про екзистенційний імунітет.

Віктор Дубровінз випуску від 15 лютого 2025фрагмент з 58:39

Для кого

Коли є відчуття, що частину життя проживаєш «бо так треба» або «бо від мене очікують», і хочеться розібратися, де тут твоє, а де чуже. Саме про це випуск, з якого взято рецепт.

Коли після розмови кладеш трубку і думаєш: «Треба було це сказати». Віктор згадує саме таку ситуацію.

Для коучів, консультантів і всіх, хто хоче регулярно перевіряти, наскільки він живе по-своєму. Віктор радить ставити це запитання навіть у контексті тижня, якщо тема для вас актуальна й важлива.

Рецепт крок за кроком

Оберіть період

Минулий тиждень, місяць чи квартал. Віктор каже, що підходить будь-який із них.

Поставте головне запитання

«Де я був собою, а де я не був собою?» Шукайте не загальну відповідь, а конкретні ситуації: розмову, зустріч, рішення.

Уявіть, як було б «по-моєму»

Для кожної ситуації, де ви не були собою, спитайте: «А як би це було – пережити цю ситуацію по-моєму?»

Уточніть, що для вас означає бути собою

«Бути собою – це ким? Чи бути собою – це як?» Віктор наголошує: спершу має з'явитися образ, як би я хотів, як би це було по-моєму. Без нього змінювати поведінку немає на що спиратися.

Поекспериментуйте

Наступного разу в схожій ситуації спробуйте, хоча б як експеримент, проявити себе інакше, навіть якщо буде дискомфортно. За словами Віктора, може виявитися, що це принесе вам більше задоволення, а наслідки й ціна будуть не такі складні, як здавалося.

Повертайтеся до запитання регулярно

Віктор пропонує це як питання для рефлексії, яке можна ставити собі навіть щотижня, якщо тема для вас актуальна.

Кроки записано за словами Віктора у випуску, 58:39–59:32. Ми лише розклали їх по порядку.

«Ставити собі питання: а де я є собою, а де я не є собою? Це класне питання, просто подивившись там на минулий місяць, тиждень, там, чи квартал.»
Віктор Дубровін · Слухати з 58:39

Спеції з того самого випуску

«Моє – не моє» на аркуші А4

Розминка з того самого випуску. Візьміть аркуш А4, поділіть на дві колонки, «моє» і «не моє», і запишіть, що точно ваше і що точно не ваше. За словами Віктора, це багато що прояснює: і про відносини, і про людей, і про процеси. Його приклад – одяг: свої речі бачиш і не маєш сумнівів, а коли починаєш думати «як воно сяде, як виглядатиме», це, скоріш за все, не твоє. Рішення, що твоє, йде не через голову, а через серце.

Віктор Дубровін · Слухати з 51:12

Сигнали тіла

Коли Віктор іде в конфлікт зі своєю цінністю (у нього це легкість), йому фізично складно: він кашляє, бесіда не клеїться, наче йорзаєш на стільці й хочеш кудись утекти. Такі сигнали підказують: «Оце щось не те, оце не моє».

Віктор Дубровін · Слухати з 52:30

Третя колонка «так треба»

Андрій додає до вправи ще один стовпчик: «так треба», тобто те, що робиш, бо так чомусь треба. Далі можна вибрати, що з «не мого» і «так треба» ви свідомо готові залишити, і подивитися на баланс: якщо переважає «моє», баланс у плюс.

Андрій Сусленко · Слухати з 53:26

Коли не готувати

Не намагайтеся переробити все життя одним махом: Віктор говорить про конкретні ситуації і про експеримент «з якогось разу». Від редакції: рецепт не замінює терапію чи коучинг. Якщо рефлексія піднімає важкі переживання, краще розбирати їх із фахівцем.

Смак результату

Видно, де ви живете по-своєму, а де за «так треба». З'являється образ, як діяти «по-моєму» наступного разу, і з кожним експериментом стає менше розмов, після яких думаєш: «Треба було це сказати».